Село Берека

Історична довідка села Берека Лозівського району Харківської області

Село Берека Лозівського району Харківської області було засноване у 1675 році, як однодворська слобода, названу від річки Берека у яку впадає балка Бабин Лог, і стало центром Берецької волості Зміївського повіту. У джерелах село згадується як «Верхова/Верхня Берека» (через розташування у верхів’ї річки). Входить до складу  Олексіївської сільської територіальної громади . Село витягнуто вздовж річки на 7 км. Нижче по течії за 4 км розташоване село Олексіївка. За 3 км знаходиться селище Трійчате і залізнична станція Трійчате.

На території села виявлено залишки двох поселень періоду бронзи та двохпоселень Салтівської культури (VIII-X ст.). 

За даними на 1864 рік у селі Берека, центрі Берецької волості Зміївського повіту, мешкало 5632 осіб (2779 чоловічої статі та 2853- жіночої) налічувалось 725 дворових господарств, існувала православна церква.

У селі функціонувала православна церква, а у 1870 році було відкрито Свято Вознесенський православний храм,  який частково зберігся до теперішнього часу і зараз в храмі проводяться служби. Це єдиний храм на території колишнього Первомайського району, який зберігся. Наприкінці XIX століття в Береці діяла каменоломня, що постачала якісний жерновий камінь. 

У 1923 організовано перше колективне господарство «Вільний плугар». У 1929–1930 роках у Береці було вже 7 колгоспів. Тих, хто не погоджувався йти в колгоспи, розкуркулювали і висилали на північ. Така ж доля чекала священнослужителів та всіх незгодних. У 1930-ті роки були вислані із села понад 30 сімей. Жорстокі норми хлібозаготівель початку 1930-х років привели до голодомору, від якого загинуло багато жителів села.

Перед Другою світовою війною у селі Берека налічувалося близько 10 тисяч жителів. У 1941 році почалася Велика Вітчизняна війна. На її фронтах боролися 1000 наших односельців, 300 їх не повернулися додому.

 З 21 жовтня 1941 року до 13 вересня 1943 року Берека була окупована німецькими військами. 15 лютого 1943 року в селі сталася «Берецька трагедія». А даними Державного архіву м. Харкова простежуються страшні події, що відбувалися в с. Берека. Серед  них свідчення розстрілу  20 людей у січні 1943 року, жителів вулиці Хуторянської,  за зв’язок з партизанами. Згодом було знайдено документи, на підставі яких кількість розстріляних збільшилась до 35 осіб. Деяких розстріляних з цієї вулиці знаходили поряд зі своїми будинками, прізвища їх відомі. Це ті самі 20 осіб з документа, датованого жовтнем 1943 року. Про прізвища 15 осіб та місце їх поховання невідомо. А також були спалені цілі вулиці: Смужівка та Бабин Лог. З точністю не можливо визначити кількість загиблих. Але на підставі тих досліджень які проводились, кількість жертв становить не менше 600 чоловік.

У братській могилі в центрі села поховано 1114 людей, 802 з яких вважаються невідомими.

У період укрупнення колгоспів, був організований радгосп «Берекський» шляхом поступового злиття усіх 7 колгоспів села. Це був період максимального розквіту села на післявоєнний етап. Були збудовані шість відділень з великими фермами, шість тракторних бригад, заасфальтовано дороги. Побудовано нова школа, працював будинок культури з залом на 260 місць, три бібліотеки, лікарня на 25 ліжок, поштове відділення, побутові майстерні, 3 магазини.

За роки незалежності Україна Берека переживає не найкращі часи. Зруйнований радгосп, дитячий садок, катастрофічно зменшилося число мешканців села. За переписом 2001 року населення становило 983 особи.

У 1992 році утворені фермерскі господарства Умрихина, Жидкової, М'ясникова, Кобєлева, Чуйкової, Сіманович, «АЛАС» Меняшевої, Щербіни, Золотухіна. На території села Береки працюють не тільки фермерські господарства, а і Лихачівська меблева фабрика.

На території села є Бре́цький зака́зник — ботанічний заказник місцевого значення в Україні. Об'єкт природно-заповідного фонду Харківської області.

Розташований на території Лозівського району Харківської області, на північ від села Берека. Площа 74,7 га. Статус присвоєно згідно з рішенням облради від 17.11.1998 року. Перебуває у віданні: Лозівська районна державна адміністрація.

Статус присвоєно для збереження природного комплексу у верхів'ях річки Берека. Тут є байрачні ліси, трапляються степові, лучні та водно-болотні угруповання. Зростають рідкісні рослини — ковила Лессінга (Зелена книга України, Червона книга України) і два види, занесені до Червоних списків Харківщини.

В селі Берека народився Коренєв Микола Михайлович (08.08.1931 – 26.12.2020) — український лікар-педіатр. Доктор медичних наук 1981, професор 1991. Заслужений діяч науки та техніки України.

Перебував Георгій Іванович Магмедов (Мегмедов) (1921–2001) — художник-живописець, з 1996 року — Заслужений художник України.

Народився 6 травня 1921 року у місті Сочі. Вчився у Харківському художньому училищі (1936—1940 рр.). У жовтні 1940 за хибним доносом був засуджений на 5 років концентраційних таборів та 5 років заслання за антирадянську діяльність. Випущений з концтаборів у 1947 році, до 1953 року перебував у засланні у селі Берека Харківської області, Україна. Реабілітований у 1961 р. З 1950 року виставляв свої роботи на обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках. З 1957 року член Харківської організації Спілки художників України. Персональні виставки відбулися у 1972, 1991, та 2000 рр. Творчі роботи Георгія Івановича знаходяться у музеях України (Київ, Харків, Полтава, Чернігів), Росії (Москва, Сочі), Італії (Болонья) та США (Філадельфія), а також у численних приватних зібраннях у Великій Британії, Греції, Франції, Японії, Фінляндії, Швеції та Польщі.

Загиблі захисники України:

Щитов Дмитро Миколайович (24.06.1992 – 11.05.2022) - військовослужбовець (контрактник) - старший матрос, загинув в м. Бахмут, Донецької області.

Панов Олег Володимирович (12.09.1973 – 07.09.2022) -військовослужбовець (мобілізований) – старший лейтенант, командир аеромобільно-десантного взводу, кадровий військовий. Загинув в населеному пункті Богородичне на Донеччині. За особисту хоробрість і самовідданість був нагороджений медаллю «За мужність» ІІІ ступеня.

Абалмасов Владислав Васильович (24.05.2000 – 06.04.2023) - військовослужбовець підрозділу зенитного ракетно-артилерійського дивізіону, загинув поблизу н. п. Сирне, Донецької області

Никифоров Василь Вікторович (03.07.1979 – 20.04.2025) - гранатометник 1 стрілецького відділення, 2 стрілецького взводу, 2 стрілецької роти військової частини А4220, загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шевченко Донецької області