Село Киселі

Село Киселі – центр Киселівського старостинського округу Олексіївської сільської ради, Лозівського району, Харьківської області. Усього до складу старостинського округу входить три села: Киселі, Кам’янка та Перерезнівка. За радянських часів входили ще такі села як Петропавлівське, Цибиха – зараз їх немає. Відстань від Киселів до найближчого міста Златопіль (в минулому районний центр) і залізничної станції становить 18 км.

З давніх- давен люди заселяли місцевість, на якій зараз живемо ми з вами. Про те назву Киселі вперше вжито більше 300 років тому, десь у 1721 році. Ця назва походить від назви річки – Киселі, яка бере тут початок. Люди в той час селились по балках, ближче до річки, бо саме водні ресурси були головною умовою, яка дозволяла людині вижити, тобто вода була головним джерелом життя. Поселенці розміщалися невеличкими хутірками, тому тоді поселення називали ще й Кисельськими хуторами.

Населення, що проживало на цих хуторах, займалося вирощуванням зернових культур. Сіяли пшеницю, ячмінь, овес, жито. Найбільші площі були засіяні житом. Розвиток господарства в Киселях у XVIII ст. був на достатньому рівні. Значну роль відігравала і торгівля. Вирощений урожай зернових культур місцеві жителі возили на продаж на ярмарку у Зміїв, аза виручені кошти купували потрібні їм речі.

У 1887 році в нашому селі було побудовано церкву, називалася вона Космо-Дем’янівською. Спорудили її на кошти місцевих жителів-прихожан. Церква була кам’яною (дуже холодною), однопристольною, тут служили піп і дяк. В 1904 році в парафії значилося 954 чоловіків, жінок – 831. Загальна кількість мешканців сягала приблизно 2000 осіб. У користуванні церкви 2400 саженів маєткової землі, 33 десятин ріллі. Ймовірно, церкву було закрито за часів радянської влади. Письмових свідчень про це не знайдено, бо роботи з історії села датовані саме радянським часом.

До встановлення радянської влади селяни жили одноосібно, у кожному дворі були свої коні або воли, знаряддя праці і кілька сотих землі. Кожна родина працювала на своїй ниві. Проте після встановлення влади більшовиків усе змінилося – почалося впровадження суцільної колективізації. Але селяни не поспішали йти у колгоспи. Тому активно використовувались різні форми «заохочення»: обшуки на селянських подвір’ях, пізніше ліквідація «куркулів» як класу. Як результат, на початку 1930 року в Киселях (тоді Олексіївського району) було створено колгосп. Отже, процеси колективізації і розкуркулення не оминули й нашого села. Згодом було організовано чотири колгоспи: «Комуніст», «Партизан», «Хвиля пролетарів», «Цибиха». Безпосередньо в Киселях був розташований колгосп «Комуніст», виробничим напрямом якого стало рільництво, а головною культурою – пшениця. Також розвивалося й тваринництво – вирощували в основному велику рогату худобу.

Жахливою трагедією в пам’яті жителів села Киселі залишився голод 1932-1933 років, який охопив міста і села України, знищуючи їх мешканців. На Харківщині не було засухи, не було недороду, на території тих районів, де голод косив людей, хліб був. Зерно відбирали силою, установлюючи нереальні плани хлібозаготівлі, які постійно збільшувались. Від голоду загинуло багато жителів села . А ті що залишилися живими, вічно пам’ятатимуть, як їли трупи тварин, траву, кору дерев, а іноді і доходило й до канібалізму.

Під час Другої Світової війни 1941-1945 років 217 жителів села пішли на фронт боронити рідну землю від нацистських окупантів. З них 137 віддали свої життя в боротьбі з ворогом. У роки війни село Киселі тричі переходило з рук в руки ( тобто три рази нацистські окупанти захоплювали село). У жовтні 1941 року село було вперше окуповане ворогами. З 13 по 17 лютого 1942 року точилися жорстокі бої за околицю села Киселі. Нашим військам вдалося відбити ворога. Але у травні 1942 року фашисти знову захопили Киселі. 12 вересня 1943 року с. Киселі було остаточно визволене радянськими військами від нацистських окупантів.

Велику роль у визволенні села під час боїв у 1943 році відіграв юний мешканець села Киселі Ваня Христосов. Він вибрався із захопленого німцями села і розповів радянським розвідникам про розташування гітлерівців. За допомогою юного патріота радянські війська звільнили Киселі, але в цьому бою Ваня Христосов загинув.

За відвагу та героїзм під час війни 80 жителів були нагороджені орденами та медалями. Чимало воїнів полягло в боях за село. У центрі нашого села височіє пам’ятник – як вічний монумент, що нагадує кожному про солдатів які загинули в боях за звільнення Киселів від нацистських окупантів. Пам’ятник загиблим воїнам є і в с. Кам’янка. Учасниками бойових дій було багато жителів села, серед яких Кірющенко М.Г., Кишинський П.К., Калашник С. М., Бутко М. Й., Сидоренко І. І., Кузьмін Т.У., Позігун Т. С., Демченко П. К., Сумцов А. М. та багато інших.

Після війни с. Киселі залишилося спаленим та зруйнованим, тому місцевим жителям довелося дуже нелегко відбудовувати свою маленьку батьківщину. Післявоєнна відбудова обтяжувалась тим, що почалася в той час, коли війна ще тривала. Багато жителів села ще були на фронтах, не вистачало будівельних матеріалів, робочих рук. Труднощі післявоєнної відбудови обтяжувались голодом 1946-1947 років, який був викликаний найбільшою посухою за останні 50 років.

У 1976 році чотири колгоспи вже були об’єднані в один, який отримав назву – колгосп імені ХХІІ з’їзду КПРС. За ним було закріплено 5,6 тис гектарів землі, в тому числі 3,6 тис. гектарів орних. Головна спеціалізація господарства – рослинництво. Основними вирощуваними культурами були: озима пшениця, ячмінь, кукурудза, цукровий буряк, соняшник. Розвивалось і тваринництво: відгодівля великої рогатої худоби та свиней, молочне виробництво, птахівництво. На території колгоспу був фруктовий сад, також вирощували овочеві та баштанні культури, працювала пасіка. За досягнуті успіхи 46 осіб були нагороджені орденами та медалями. Цими людьми пишається наше село: Мірошниченко М.Є., Дорошенко Є.Д., Різван М.В., Степанов В.М., Юнаш М.А. та багато інших.

Середина 80-х років відзначилася наростанням кризи радянської системи. Не обминули ці процеси і села Харківщини. Держава перестала звертати увагу на необхідність технічного переозброєння сільськогосподарського виробництва, не фінансувала відродження інтенсивних технологій. Значно зменшилися витрати на підвищення родючості земель, майже не використовувались засоби захисту рослин. Господарства часто не були забезпечені посівним матеріалом. Це позначилося і на стані колгоспного виробництва села Киселі, коли в умовах перебудови колгосп імені ХХІІ з’їзду КПРС (керівник Різван М.В., Ломик Б.Т.) перестав існувати. На зміну йому з’явилися нові форми господарства: КСП «Кисельське» (керівник Казначеєв В.М.), ТОВ АФ «Восток» (керівник Казначеєв В.М.), ТОВ АФ «Киселі» (керівник Лобас С.В.).

Нині на території старостинського округу обробляють землі чотири землекористувачі: ПП «Титан», ТОВ АФ «Киселі», ПСП «Стабільність» і ТОВ «Квадро».

У 1965 році в селі Киселі був збудований будинок культури. Будівля дуже простора і розрахована на 250 місць. В селі діє фольклорний гурт «Киселяночка», який є гордістю села, району та області.

На території села працюють: бібліотека, бібліотечний фонд якої налічує понад 8 тис. примірників; виїзне почтове відділення; ДНЗ «Малятко»; два продовольчі магазини; два дитячих майданчика. Кількість жителів сьогодні становить близько 500 осіб.