🇺🇦 ◼️28 квітня 2026 року на Алеї Слави в с. Олексіївка у вічне шикування стали ще три Герої, які віддали своє життя захищаючи Батьківщину від окупантів.
🇺🇦 ◼️28 квітня 2026 року на Алеї Слави в с. Олексіївка у вічне шикування стали ще три Герої, які віддали своє життя захищаючи Батьківщину від окупантів.
Алея Пам’яті і Слави Загиблих Захисників – це місце, де тиша промовляє гучніше за слова, а серце відчуває біль і вдячність водночас. Вона нагадує нам про високу ціну свободи та про наш невідкладний обов’язок берегти пам’ять про кожного, хто віддав життя за Україну.
Щоб увіковічити пам’ять про полеглих, у центрі Олексіївської громади, було створено Алею Слави. Тут обличчя наших Героїв. Тут їхні погляди, сповнені сили й гідності. Це місце стало символом вдячності та скорботи. І, на жаль, воно продовжує приймати нові імена.
Сьогодні на Алеї Слави в с. Олексіївка з’явилися ще три портрети воїнів, які полягли, виборюючи свободу та мирне небо для всіх нас.
Назавжди тепер у вічному шикуванні із побратимами Кононенко Віталій Володимирович, Бараковських Євген Володимирович та Сумцов Євгеній Олександрович.
Під час заходу прозвучали імена Героїв. Кожне - окремий всесвіт. Кожне - історія любові до України. Люди слухали стоячи, стискаючи у руках квіти. У повітрі відчувалася не просто скорбота - відчувалася гідність.
Кононенко Віталій Володимирович (28.03.1989 - 19.04.2024) народився 28 березня 1989 року у Харківській області, Первомайського району, населеного пункту Нове.
У 1995 році сім’я переїхала до села Берека. Закінчив 9 класів Берецької загальноосвітньої школи. Працював в місті Харків на кондитерській фабриці.
Мобілізувався добровільно. Призваний до лав Збройних Сил України через Новобаварське РТЦК Харківської області, був стрільцем 2 піхотного відділення 2 піхотного взводу 2 піхотної роти військової частини А 4954.
З 19 квітня 2024 року вважався безвісті зниклим. Родина жила надією що він живий, але під час виконання бойового завдання на позиції механізованого батальйону під час ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Бердичі, Покровського району Донецької області, Віталій загинув, ставши Героєм — посмертно.
Він був молодий. Він мав жити, мріяти, кохати, будувати, радіти мирному життю. Та війна безжально забирає найкращих.
Бараковських Євген Володимирович (07.06.1976 - 11.01.2026) народився 7 червня 1976 року в селищі Комправда (нині Слобідське).
У 1992 році закінчив школу та вступив до Дніпродзержинського технікуму фізичної культури, працював вчителем у м. Харків.
Але життя внесло свої корективи, і все що стало йому в нагоді це трудові навички.
22 жовтня 2025 року Євгеній був призваний до лав Збройних Сил України Чугуївським РТЦК та СП Харківської області. Служив стрільцем - снайпером 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А 1962.
11 січня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дробишеве Краматорського району Донецької області Євген загинув.
У Євгена залишився син, мати, двоє маленьких онуків, сестра. Всі пам'ятають Євгена як гарного, надійного товариша, працьовиту та сильну духом людину.
Світла пам’ять про Євгена назавжди залишиться в серцях рідних, близьких та всієї громади.
Сумцов Євгеній Олександрович (16.02.1975 - 23.07.2024) народився 16 лютого 1975 року в селі Новоселівка Лозівського району Харківської області. Навчався в селищі П’ятигірське в середній школі.
В 1998 році переїхав в село Сумці до батьків, де працював в колгоспі трактористом.
У 2015 - 2016 роках Євгеній проходив службу в АТО в ремонтно - танковій бригаді. Після повернення пішов працювати в Агро – фірму «Україна -Нова».
З початком повномасштабної війни Євгеній отримав повістку і в листопаді 2023 року став на захист Батьківщини, проходив службу командиром міномета 3 розрахунку мінометного взводу роти вогневої підтримки військової частини А 4941.
23 липня 2024 року під час виконання обов’язків військового бойового завдання пов’язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, в районі населеного пункту Вовче Покровського району Донецької області Євгеній загинув.
Євгеній був відповідальним, відданим присязі, користувався повагою побратимів і командирів.
Особливо щемливим моментом стало відкриття банерів родичами полеглих Захисників. У цій тиші було більше слів, ніж у будь-якій промові. Кожен подумки звертався до тих, кого вже немає поруч...
Настоятель Свято-Троїцького храму отець Миколай провів освячення банерів пам’яті і молебень за душі спочилих.
Під час мітингу виступив сільський голова Анатолій Страхов. У своїй промові він висловив щирі співчуття родинам загиблих та закликав присутніх завжди пам'ятати, завдяки кому ми маємо можливість жити та працювати на рідній землі.
На завершення мітингу учасники поклали квіти до банерів героїв, а ведуча закликала всіх вірити у перемогу і мирне майбутнє України.
Цей день став ще одним нагадуванням про велику ціну нашої свободи. Алея Слави в с. Олексіївка — це не лише місце скорботи, а й символ незламності духу українського народу.
Світла та вічна пам'ять захисникам.
Герої не вмирають!
РЕПОРТАЖ ТРК "Надія"
