🇺🇦 Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях.
18 березня минає третя річниця з дня загибелі мужнього захисника України, нашого земляка Валерія Анатолійовича Рафальського, жителя с. Олексіївка (20.06.1973 – 18.03.2023).
Рафа́льський Валерій Анатолійович народився 20 червня 1973 року в місті Первомайський (Златопіль).
Навчався у Первомайській середній школі №2, яку закінчив зі срібною медаллю.
У Первомайському професійно-технічному училищі №29 отримав професію електрозварювальника.
Продовжив навчання у Харківському державному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва, де здобув фах агронома.
Життя Валерія Анатолійовича було тісно пов’язане з працею.
З 2005 року Валерій став приватним підприємцем. Коли розпочалася війна, Валерій Анатолійович не вагаючись добровільно став на захист України.
3 березня 2022 року він був призваний на військову службу.
18 березня 2023 року у запеклому бою за нашу Батьківщину Валерій Анатолійович загинув у населеному пункті Часів Яр, Бахмутського району.![]()
Життєвий шлях Валерія Анатолійовича – це шлях людини честі, праці та любові до рідної землі. Він був сином України, який віддав своє життя за її незалежність, за наше майбутнє.




Найбільшим скарбом для Валерія була родина. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Після його загибелі без батьківської підтримки залишилися троє дітей та дружина.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку відповідно до Указу Президента України Володимира Зеленського посмертно нагороджено орденами «За мужність» III ступеня старшого навідника гранатометного відділення протитанкового взводу механізованого батальйону - Валерія Рафальського, який довгий час вважався безвісти зниклим.
Світла пам’ять про Валерія назавжди житиме у серцях земляків. Його відвага, жертовність і любов до Батьківщини стали прикладом справжнього патріотизму.
Схиляємо голови у глибокій шані перед Героєм.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України. ![]()